Тетяна: всі статті

Саме титульний лист вважається візитівкою всієї роботи. Будь-який викладач спочатку звертає свою увагу на головну сторінку – титульний лист, знайомиться з його вмістом та отримує перше враження про реферат.

На завершальному етапі навчання студенту необхідно не лише написати дипломний проєкт, а й грамотно та успішно захистити його перед атестаційною комісією.

Щоб захист дипломного проєкту пройшов успішно, він має бути логічним, актуальним та інформативним. Зробити його таким дозволить чітко продуманий план.

1. Що таке есе? Есе як навчальна та наукова робота надає змогу студенту найповніше висловити власні думки, зобразити свої особисті міркування та уявлення про певні проблеми чи факти – навіть якщо їхнім джерелом є чужі праці, а не особистісний досвід. Добре, коли задана викладачем тема є близькою студенту (або задано роботу на вільну тему), проте так буває далеко не завжди – й тоді виникають проблеми при написанні цього жанру. На відміну від твору, у якому проводиться аналіз вже написаної праці, есе містить авторську точку зору і позицію автора стосовно певної проблеми. Також однією з особливостей, які відрізняють його від твору, є парадоксальність, тобто мета полягає в тому, щоб здивувати читача, справити на нього враження із допомогою яскравих образів, афоризмів, парадоксальних висловлювань. Для того, щоб правильно написати есе, необхідно враховувати його специфічні особливості (ознаки), зокрема: Наявність певної вузької теми, що містить проблему та спонукає читача замислитись. Суб’єктивна авторська позиція. Цей вид жанру відрізняється саме наявністю авторського погляду на певну проблему, його відношенням до досліджуваної проблеми, мовою та мисленням. Розмовний стиль написання. Необхідно уникати складних формулювань та доволі довгих речень. Важливим є дотримання невимушеного стилю, з метою налагодження контакту із читачем. При цьому, дуже важливо не перестаратись, оскільки можна перетворити роботу у неякісний текст, наповнений сленгом. Правильного емоційного забарвлення тексту додадуть короткі, прості й зрозумілі речення, а також використання різної інтонації у реченнях. Детальний розбір проблеми, що висвітлюється. Власну точку зору доцільно аргументувати, спираючись на фактичний матеріал. Змістовна єдність. Мабуть, це один з парадоксів жанру. Бувши вільним за композицією, орієнтованим на суб’єктивність, при цьому має внутрішню смислову єдність, тобто узгодженість основних тез та тверджень, внутрішню гармонію аргументів і асоціацій, узгодженість тих суджень, у яких виражена особиста позиція автора. Відносна стислість. Загалом обмежень щодо кількості сторінок немає, проте зазвичай даний жанр характеризується невеликим обсягом. Довільна структура. Цей вид жанру має характер експозиції, яка не вписується ні в які конкретні рамки. Конструкція підпорядковується логіці, котрої дотримується автор, намагаючись при цьому розглянути проблему із різних аспектів. Логіка викладу. Не зважаючи на вільну композицію, есе повинно мати внутрішню єдність, узгодженість тверджень автора, які виражають його думки та позиції щодо певної проблеми. Отже, есе відрізняється особливим стилем написання, його метою є спонукання читача до роздумів. Автор не наполягає на власній точці зору, а ніби запрошує читача обміркувати й обговорити її.   2. Як обрати тему для есе? Варіантів вибору теми може бути декілька. Так, в процесі вибору теми з запропонованого списку, доцільно обирати ту, щодо якої у студента вже є певні знання, міркування або просто зацікавленість. У випадку відсутності списку тем, з-поміж котрих можна обрати найбільш близьку, а було задано тільки загальний напрямок, необхідно ураховувати на яку саме аудиторію буде розраховане відповідне есе. Варіантів може бути чимало: викладачі у ВНЗ, приймальна комісія, певна спільнота, працедавець тощо. Так, якщо даний вид жанру необхідно написати для здачі на перевірку викладачеві, варто обміркувати які саме якості будуть оцінюватися. Виходячи із цього, тему доцільно обирати так, щоб була змога виявити саме ті здібності, які очікуються від автора: оригінальність, уміння логічно вибудовувати власну точку зору, формулювати пропозиції, грамотність написання, обізнаність щодо проблеми яка розкривається тощо. Якщо есе орієнтовано на роботодавця, то важливо, щоб як тема, так і зміст зображали загалом особистісні та професійні характеристики автора.   3. Структура есе Структура есе зазвичай складається з трьох частин: 3.1 Вступна частина. Есе так само як і будь-яка інша письмова робота, містить вступну частину або вступ. Вдало написаний вступ спонукає читача зацікавитись та прочитати повністю роботу. Вступ може містити постановку проблеми і її суть, риторичне запитання, цитату та ін. У вступі дуже важливо сформулювати особливий емоційний настрій та підвести читача до проблеми, що розглядається. 3.2 Основна частина. У основній частині доцільно навести різні точки зору щодо певної проблеми, звернутись до історії її дослідження. Основна частина найчастіше складається із декількох підпунктів, кожен з яких містить три складові: теза (судження, яке доводиться), обґрунтування (аргументи, що застосовуються для доведення тези), підвисновок (часткова відповідь на основне запитання). Аргументація може бути побудованою у такій послідовності: твердження; пояснення; приклади; підсумкове судження; висновки. Аргументами є судження, які висловлюються для того, щоб читач був переконаним в істинності певної точки зору. Зокрема, аргументами можуть бути різні життєві ситуації, думки науковців, певні факти, статистичні оцінки, докази й т.п. 3.3 Висновки У висновках поєднуються усі підсумки, які були зроблені по кожній тезі, представленій в основній частині. Читач повинен дійти логічного висновку виходячи із наведених у роботі аргументів. Доволі часто у висновках заново наводять проблему та роблять остаточний підсумок.   4. Як написати есе? Доволі часто постає питання як написати есе? Одним із головних завдань написання даного виду жанру вважається переконання або спонукання читача. Коли автор вирішує розпочати писати, це означає, що він бажає або порушити якусь проблему, або показати, що запропоноване ним рішення – правильне. Навіть якщо дане есе не є самостійною ініціативою, а завданням викладача, в будь-якому випадку усе зводиться до вищезазначених цілей.   4.1. Початок роботи над есе Іноді буває так, що людина, яка володіє красномовністю та вмінням висловлювати власні думки, у їхньому письмовому оформленні відчуває певні труднощі. Тому розпочати писати есе стає досить складним завданням. Розмірковування над початком написання може розтягнутись на доволі тривалий період, що негативним чином впливає на процес творчої роботи та легкість викладення думок. В мережі Інтернет можна знайти різноманітні приклади есе, проте важливіше розуміти сам процес його написання.   4.2. Складання плану есе Не варто прагнути того, щоб скласти одразу ідеальний план. В процесі роботи він може неодноразово редагуватись. Складання плану для написання есе не є обов’язковим, як і строге дотримання уже написаного плану. Відсутність обмежень і жорстких рамок є перевагою даного жанру. Якщо все ж автору простіше чітко дотримуватись плану, тоді необхідно приділити час на його складання. Всі головні думки варто зобразити в вигляді пунктів плану. Далі якомога детальніше деталізувати план, розбивши кожен пункт на підпункти. Далі слід перечитати план, переконатися в тому, що кожен пункт знаходиться на своєму місці і є достатньо деталізованим.   4.3. Написання вступу до есе Після того, як план було складено, може виникнути нова складність. Вона полягає у тому, як розпочати писати сам текст, із яких слів розпочати есе. Насправді немає чітких рекомендацій, як правильно почати цей вид жанру. Це не стаття або інша робота, яку потрібно оформити за шаблоном. Автор вільний у тому, як написати вступ – але він має зацікавити читача, означити перед ним проблему, якій присвячено текст. Перед тим, як написати вступ, корисно ознайомитися з можливими для есе видами вступів. Приклади найпопулярніших різновидів (насправді їх набагато більше) наведено нижче:   Вид Характеристика Історичний вступ Розпочати можна з короткого екскурсу в історію розвитку того чи іншого питання або досліджуваної проблеми Аналітичний вступ Можна розпочати з визначення ключових термінів (що фігурують у заголовку або значущих для викладу) Цитатний вступ Як перше речення можна використовувати відповідну за змістом цитату когось із відомих вчених, письменників, філософів, політиків тощо. При цьому основна частина може як підтверджувати, так і спростовувати зміст цитати Особистісний вступ Можна розповісти про власний досвід, який зумовив вибір теми   Вступ може містити наступні елементи: актуальність теми; історичний огляд, ступінь вивченості проблеми, виявлений до неї науковий інтерес; характеристика об’єкта дослідження (проблемної галузі), її стану та ключової термінології. Варто пам’ятати, що саме вступ захоплює читача, переконує ознайомитись із роботою повністю. З яких слів почнеться есе, залежить від автора, але вони мають бути цікавими, ставити перед читачем питанням. У вступній частині можна використати цитату або факт, який налаштує читача розглянути поставлену автором проблему.   4.4. Написання основної частини есе Основна частина вимагає найбільшої уваги, особливо в процесі складання плану. Основна частина може мати різну структуру, зокрема: теза – аргументація (і так – декілька разів). Спочатку фіксується думка, потім її доводять; зворотна структура (факти – висновок). Описується ситуація чи наводяться факти, робиться висновок. І так – декілька разів. теза і декілька аргументів (фактів). В такому випадку одну тезу (думку) підтверджують декількома фактами. Теза може розміщуватися як спочатку, так й після таких фактів. Під «тезою» мається на увазі коротка завершена думка, котру прагне донести автор до свого читача. Під «аргументом» розуміють певний доказ тези. Ним може бути життєва ситуація, думка авторитетного науковця, статистична оцінка, наукова теорія або доведений наукою факт. У ідеалі одну тезу повинні підтверджувати два аргументи. Оскільки одна читачеві може здатись непереконливою, а три та більше перевантажать текст. Утім, автор може наводити до своєї тези будь-яку кількість аргументів – багато чого залежить від самої думки автора, логіки розповіді, обсягу, плану. Найголовніше, необхідно зберегти логічність, лаконічність і образність тексту. Досить важливим є те, щоб основна частина була побудована саме згідно з законами логіки.   4.5. Написання висновків до есе Наприкінці тексту, зазвичай, підсумовують все те, що було зазначено в есе. Існує декілька підходів щодо того, як завершити роботу: риторичне запитання. Якщо есе було написано в формі запитань-відповідей, завершити його можна риторичним питанням, яке змушує читача самого обміркувати прочитане та сформулювати власний висновок. резюмування авторської позиції. Класичний варіант завершення тексту. Досить просто коротко викласти висновок зі сказаного вище. заклик до активних дій. Метою є підштовхування читача стати активним учасником якогось заходу чи ініціативи. використання цитати. Набагато простіше винести цитату в епіграф, але іноді вона доречна й у висновку. кільцева композиція. Висновок має перекликатися із вступом. Найпростіший варіант: у вступі порушується питання, у висновку дається на нього відповідь. Дуже важливо, щоб висновки не були надуманими та не виникали «нізвідки». Як правило, у висновках повинно бути лише те, до чого має дійти читач, після ознайомлення з основною частиною.   5. Цитування в есе Доволі часто, щоб написати есе, необхідні додаткові джерела інформації. Щоб запозичувати звідти інформацію і не бути звинуваченими в плагіаті, необхідно робити бібліографічні посилання на відповідне джерело наприкінці сторінки або усієї роботи.   6. Найпоширеніші помилки при написанні есе Розглядаючи, як правильно написати даний вид жанру, необхідно навести приклади поширених помилок: Поширені помилки в процесі написання есе та способи їх вирішення Помилка Характеристика (рекомендації) Передмова Надто багато вступних речень, розширених міркувань. Роботу необхідно писати чітко та по суті. Багатослівність Есе має доволі обмежений обсяг – не слід витрачати його на зайві фрази та слова. Від надмірної деталізації необхідно відмовитися. Надмірно довгі фрази Довгі фрази самі по собі не доводять що-небудь. Коли є змога обійтися без них – краще переформулювати свої думки. Короткі, змістовні речення (фрази) досить часто мають набагато більший вплив на читача. Перевантаженість Не слід включати надмірну кількість визначень, статистичного матеріалу, якщо цього не вимагається темою. Також не варто захоплюватись складними термінами й поняттями – це перевантажить роботу. Порушена структура Писати необхідно таким чином, щоб зміст мав виражену вступну частину, тези й аргументи, висновки. Тема не розкрита Цей вид жанру є доволі лаконічним, а тому існує ризик що темаа залишиться нерозкритою. Необхідно простежити за тим, щоб основне питання мало відповідь, а проблема – вирішення у тексті роботи. Погано перевірений текст Обмежившись перевіркою правопису, можна пропустити наявність двозначних виразів та невдалих оборотів. Даний вид роботи має бути написаний чітко, всі тези повинні мати переконливі аргументи. Таким чином, володіючи знанням стосовно того, що таке есе, яка структура есе, як написати есе, Ви матимете змогу уникнути поширених помилок та створити цікаву і переконливу роботу.