Магістр
1. Що таке есе?
Есе як навчальна та наукова робота надає змогу студенту найповніше висловити власні думки, зобразити свої особисті міркування та уявлення про певні проблеми чи факти – навіть якщо їхнім джерелом є чужі праці, а не особистісний досвід. Добре, коли задана викладачем тема є близькою студенту (або задано роботу на вільну тему), проте так буває далеко не завжди – й тоді виникають проблеми при написанні цього жанру.
Правильне написання есе істотною мірою відрізняється від написання традиційного твору. Тому, якщо поставлено завдання написати саме його, необхідно ураховувати характерні риси даного жанру, які відрізняють його від інших, тобто розуміти, що таке есе.
На відміну від твору, у якому проводиться аналіз вже написаної праці, есе містить авторську точку зору і позицію автора стосовно певної проблеми.
Також однією з особливостей, які відрізняють його від твору, є парадоксальність, тобто мета полягає в тому, щоб здивувати читача, справити на нього враження із допомогою яскравих образів, афоризмів, парадоксальних висловлювань.
Для того, щоб правильно написати есе, необхідно враховувати його специфічні особливості (ознаки), зокрема:
- Наявність певної вузької теми, що містить проблему та спонукає читача замислитись.
- Суб’єктивна авторська позиція. Цей вид жанру відрізняється саме наявністю авторського погляду на певну проблему, його відношенням до досліджуваної проблеми, мовою та мисленням.
- Розмовний стиль написання. Необхідно уникати складних формулювань та доволі довгих речень. Важливим є дотримання невимушеного стилю, з метою налагодження контакту із читачем. При цьому, дуже важливо не перестаратись, оскільки можна перетворити роботу у неякісний текст, наповнений сленгом. Правильного емоційного забарвлення тексту додадуть короткі, прості й зрозумілі речення, а також використання різної інтонації у реченнях.
- Детальний розбір проблеми, що висвітлюється. Власну точку зору доцільно аргументувати, спираючись на фактичний матеріал.
- Змістовна єдність. Мабуть, це один з парадоксів жанру. Бувши вільним за композицією, орієнтованим на суб’єктивність, при цьому має внутрішню смислову єдність, тобто узгодженість основних тез та тверджень, внутрішню гармонію аргументів і асоціацій, узгодженість тих суджень, у яких виражена особиста позиція автора.
- Відносна стислість. Загалом обмежень щодо кількості сторінок немає, проте зазвичай даний жанр характеризується невеликим обсягом.
- Довільна структура. Цей вид жанру має характер експозиції, яка не вписується ні в які конкретні рамки. Конструкція підпорядковується логіці, котрої дотримується автор, намагаючись при цьому розглянути проблему із різних аспектів.
- Логіка викладу. Не зважаючи на вільну композицію, есе повинно мати внутрішню єдність, узгодженість тверджень автора, які виражають його думки та позиції щодо певної проблеми.
Отже, есе відрізняється особливим стилем написання, його метою є спонукання читача до роздумів. Автор не наполягає на власній точці зору, а ніби запрошує читача обміркувати й обговорити її.
2. Як обрати тему для есе?
Варіантів вибору теми може бути декілька. Так, в процесі вибору теми з запропонованого списку, доцільно обирати ту, щодо якої у студента вже є певні знання, міркування або просто зацікавленість.
У випадку відсутності списку тем, з-поміж котрих можна обрати найбільш близьку, а було задано тільки загальний напрямок, необхідно ураховувати на яку саме аудиторію буде розраховане відповідне есе. Варіантів може бути чимало: викладачі у ВНЗ, приймальна комісія, певна спільнота, працедавець тощо.
Так, якщо даний вид жанру необхідно написати для здачі на перевірку викладачеві, варто обміркувати які саме якості будуть оцінюватися. Виходячи із цього, тему доцільно обирати так, щоб була змога виявити саме ті здібності, які очікуються від автора: оригінальність, уміння логічно вибудовувати власну точку зору, формулювати пропозиції, грамотність написання, обізнаність щодо проблеми яка розкривається тощо.
Якщо есе орієнтовано на роботодавця, то важливо, щоб як тема, так і зміст зображали загалом особистісні та професійні характеристики автора.
3. Структура есе
Структура есе зазвичай складається з трьох частин:
3.1 Вступна частина.
Есе так само як і будь-яка інша письмова робота, містить вступну частину або вступ.
Вдало написаний вступ спонукає читача зацікавитись та прочитати повністю роботу. Вступ може містити постановку проблеми і її суть, риторичне запитання, цитату та ін. У вступі дуже важливо сформулювати особливий емоційний настрій та підвести читача до проблеми, що розглядається.
3.2 Основна частина.
У основній частині доцільно навести різні точки зору щодо певної проблеми, звернутись до історії її дослідження.
Основна частина найчастіше складається із декількох підпунктів, кожен з яких містить три складові: теза (судження, яке доводиться), обґрунтування (аргументи, що застосовуються для доведення тези), підвисновок (часткова відповідь на основне запитання).
Аргументація може бути побудованою у такій послідовності:
- твердження;
- пояснення;
- приклади;
- підсумкове судження;
- висновки.
Аргументами є судження, які висловлюються для того, щоб читач був переконаним в істинності певної точки зору. Зокрема, аргументами можуть бути різні життєві ситуації, думки науковців, певні факти, статистичні оцінки, докази й т.п.
3.3 Висновки
У висновках поєднуються усі підсумки, які були зроблені по кожній тезі, представленій в основній частині. Читач повинен дійти логічного висновку виходячи із наведених у роботі аргументів. Доволі часто у висновках заново наводять проблему та роблять остаточний підсумок.
Якщо мета вступної частини есе – зацікавити читача, мета висновків – додати цілісності загальній картині, залишити есе в пам’яті читача та наштовхнути його на роздуми.
4. Як написати есе?
Доволі часто постає питання як написати есе? Одним із головних завдань написання даного виду жанру вважається переконання або спонукання читача. Коли автор вирішує розпочати писати, це означає, що він бажає або порушити якусь проблему, або показати, що запропоноване ним рішення – правильне. Навіть якщо дане есе не є самостійною ініціативою, а завданням викладача, в будь-якому випадку усе зводиться до вищезазначених цілей.
4.1. Початок роботи над есе
Іноді буває так, що людина, яка володіє красномовністю та вмінням висловлювати власні думки, у їхньому письмовому оформленні відчуває певні труднощі. Тому розпочати писати есе стає досить складним завданням. Розмірковування над початком написання може розтягнутись на доволі тривалий період, що негативним чином впливає на процес творчої роботи та легкість викладення думок.
В мережі Інтернет можна знайти різноманітні приклади есе, проте важливіше розуміти сам процес його написання.
Декілька порад стосовно того, як розпочати писати есе.
- Перш, ніж приступити до написання, варто сформулювати основну ідею, визначити мету та ознайомитися з джерелами інформації для подальшої роботи.
- Доцільно використовувати техніку фрірайтингу (вільне написання). Суть даної методики полягає у тому, щоб записати усі ідеї, які спадають на думку, при цьому не редагувати їх та не стежити за граматикою, пунктуацією, стилем і т.д. Це хороший спосіб, котрий допомагає впоратись із творчою кризою та знайти неординарну ідею.
- Дуже важливо не зациклюватися на вступі. Його можна написати й після того, коли вже буде написано основну частину. В такому випадку буде вже зрозуміло, про що йде мова, тому і вступ буде написати набагато простіше.
- Одним з доволі поширених варіантів написання есе – постановка запитання, відповідь на котре буде надано у висновках.
- Структурування. Зазвичай основною ідеєю кожного пункту роботи виступає одна теза, яка розкривається і підтверджується.
- Документальність. За можливості варто використовувати офіційні документи, статистику чи інші джерела, які підтверджують думку автора.
- Доцільно робити останню пропозицію кожного параграфа переходом до нового аргументу.
4.2. Складання плану есе
Не варто прагнути того, щоб скласти одразу ідеальний план. В процесі роботи він може неодноразово редагуватись. Складання плану для написання есе не є обов’язковим, як і строге дотримання уже написаного плану. Відсутність обмежень і жорстких рамок є перевагою даного жанру. Якщо все ж автору простіше чітко дотримуватись плану, тоді необхідно приділити час на його складання.
Всі головні думки варто зобразити в вигляді пунктів плану. Далі якомога детальніше деталізувати план, розбивши кожен пункт на підпункти.
Далі слід перечитати план, переконатися в тому, що кожен пункт знаходиться на своєму місці і є достатньо деталізованим.
4.3. Написання вступу до есе
Після того, як план було складено, може виникнути нова складність. Вона полягає у тому, як розпочати писати сам текст, із яких слів розпочати есе.
Насправді немає чітких рекомендацій, як правильно почати цей вид жанру. Це не стаття або інша робота, яку потрібно оформити за шаблоном. Автор вільний у тому, як написати вступ – але він має зацікавити читача, означити перед ним проблему, якій присвячено текст.
Слід пам’ятати, що есе – це не реферат, і його не адресовано непідготовленому читачеві. Тому фрази, на кшталт: «Я хочу розповісти про…», «Сьогодні говоритимемо про…» можна опустити. Нема потреби перевантажувати роботу непотрібними вступними фразами.
Перед тим, як написати вступ, корисно ознайомитися з можливими для есе видами вступів. Приклади найпопулярніших різновидів (насправді їх набагато більше) наведено нижче:
|
Вид |
Характеристика |
|
Історичний вступ |
Розпочати можна з короткого екскурсу в історію розвитку того чи іншого питання або досліджуваної проблеми |
|
Аналітичний вступ |
Можна розпочати з визначення ключових термінів (що фігурують у заголовку або значущих для викладу) |
|
Цитатний вступ |
Як перше речення можна використовувати відповідну за змістом цитату когось із відомих вчених, письменників, філософів, політиків тощо. При цьому основна частина може як підтверджувати, так і спростовувати зміст цитати |
|
Особистісний вступ |
Можна розповісти про власний досвід, який зумовив вибір теми |
Вступ може містити наступні елементи:
- актуальність теми;
- історичний огляд, ступінь вивченості проблеми, виявлений до неї науковий інтерес;
- характеристика об’єкта дослідження (проблемної галузі), її стану та ключової термінології.
Варто пам’ятати, що саме вступ захоплює читача, переконує ознайомитись із роботою повністю. З яких слів почнеться есе, залежить від автора, але вони мають бути цікавими, ставити перед читачем питанням. У вступній частині можна використати цитату або факт, який налаштує читача розглянути поставлену автором проблему.
Вступ до есе не виділяється як окремий блок (не робиться жодного заголовка на кшталт «Вступ»), він не розміщується на окремій сторінці. Після вступу не потрібні порожні рядки – одразу починається наступний текст. Також необхідно забезпечити логічний перехід між вступною частиною та основним текстом.
4.4. Написання основної частини есе
Основна частина вимагає найбільшої уваги, особливо в процесі складання плану. Основна частина може мати різну структуру, зокрема:
- теза – аргументація (і так – декілька разів). Спочатку фіксується думка, потім її доводять;
- зворотна структура (факти – висновок). Описується ситуація чи наводяться факти, робиться висновок. І так – декілька разів.
- теза і декілька аргументів (фактів). В такому випадку одну тезу (думку) підтверджують декількома фактами. Теза може розміщуватися як спочатку, так й після таких фактів.
Під «тезою» мається на увазі коротка завершена думка, котру прагне донести автор до свого читача. Під «аргументом» розуміють певний доказ тези. Ним може бути життєва ситуація, думка авторитетного науковця, статистична оцінка, наукова теорія або доведений наукою факт.
У ідеалі одну тезу повинні підтверджувати два аргументи. Оскільки одна читачеві може здатись непереконливою, а три та більше перевантажать текст. Утім, автор може наводити до своєї тези будь-яку кількість аргументів – багато чого залежить від самої думки автора, логіки розповіді, обсягу, плану.
Найголовніше, необхідно зберегти логічність, лаконічність і образність тексту. Досить важливим є те, щоб основна частина була побудована саме згідно з законами логіки.
Для того, щоб побудувати логічний текст есе доцільно:
- – зафіксувати тези;
- – підібрати до кожної тези декілька аргументів;
- – вибудувати тези у логічній послідовності: одна думка має витікати із іншої.
Завдяки таким діям перед автором буде докладний план. Залишиться написати текст – і есе буде практично готовим. Проте, перш ніж розпочати працювати над текстом, слід перевірити, чи тези були сформовані у логічній послідовності та чи достатньо переконливими є відповідні докази.
4.5. Написання висновків до есе
Наприкінці тексту, зазвичай, підсумовують все те, що було зазначено в есе.
Існує декілька підходів щодо того, як завершити роботу:
- риторичне запитання. Якщо есе було написано в формі запитань-відповідей, завершити його можна риторичним питанням, яке змушує читача самого обміркувати прочитане та сформулювати власний висновок.
Приклад риторичного запитання
- резюмування авторської позиції. Класичний варіант завершення тексту. Досить просто коротко викласти висновок зі сказаного вище.
Приклад резюмування авторської позиції
- заклик до активних дій. Метою є підштовхування читача стати активним учасником якогось заходу чи ініціативи.
Приклад заклику до активних дій
- використання цитати. Набагато простіше винести цитату в епіграф, але іноді вона доречна й у висновку.
Приклад використання цитати
- кільцева композиція. Висновок має перекликатися із вступом. Найпростіший варіант: у вступі порушується питання, у висновку дається на нього відповідь.
Приклад кільцевої композиції
Дуже важливо, щоб висновки не були надуманими та не виникали «нізвідки».
Як написати висновки до есе:
– висновки повинні бути короткими;
– підсумковий висновок має базуватися на викладених в основній частині роботи фактах і доводах, на розглянутих позиціях вчених та результатах експериментів. Завершальна частина має узгоджуватись із наведеними в тексті елементами експертної думки;
– висновок не повинен містити принципово нових фактів – лише узагальнення згаданих раніше;
– стилістика висновку має відповідати стилістиці всієї роботи. Якщо робота написана в сухому науковому стилі, не варто додавати у висновку художні засоби, інакше воно виглядатиме чужорідним, штучно приєднаним, а не органічним продовженням. Аналогічно й у випадку, якщо за основу було взято публіцистичний стиль: висновок не повинен бути значно строгим;
– не слід перестраховуватися за допомогою фраз «На мою скромну думку», «Хоч я і не експерт» та подібних до них. Це виглядає як виправдання та невпевненість;
– головне, щоб читач зрозумів, що есе має логічне завершення.
Як правило, у висновках повинно бути лише те, до чого має дійти читач, після ознайомлення з основною частиною.
5. Цитування в есе
Доволі часто, щоб написати есе, необхідні додаткові джерела інформації. Щоб запозичувати звідти інформацію і не бути звинуваченими в плагіаті, необхідно робити бібліографічні посилання на відповідне джерело наприкінці сторінки або усієї роботи.
6. Найпоширеніші помилки при написанні есе
Розглядаючи, як правильно написати даний вид жанру, необхідно навести приклади поширених помилок:
Поширені помилки в процесі написання есе та способи їх вирішення
|
Помилка |
Характеристика (рекомендації) |
|
Передмова |
Надто багато вступних речень, розширених міркувань. Роботу необхідно писати чітко та по суті. |
|
Багатослівність |
Есе має доволі обмежений обсяг – не слід витрачати його на зайві фрази та слова. Від надмірної деталізації необхідно відмовитися. |
|
Надмірно довгі фрази |
Довгі фрази самі по собі не доводять що-небудь. Коли є змога обійтися без них – краще переформулювати свої думки. Короткі, змістовні речення (фрази) досить часто мають набагато більший вплив на читача. |
|
Перевантаженість |
Не слід включати надмірну кількість визначень, статистичного матеріалу, якщо цього не вимагається темою. Також не варто захоплюватись складними термінами й поняттями – це перевантажить роботу. |
|
Порушена структура |
Писати необхідно таким чином, щоб зміст мав виражену вступну частину, тези й аргументи, висновки. |
|
Тема не розкрита |
Цей вид жанру є доволі лаконічним, а тому існує ризик що темаа залишиться нерозкритою. Необхідно простежити за тим, щоб основне питання мало відповідь, а проблема – вирішення у тексті роботи. |
|
Погано перевірений текст |
Обмежившись перевіркою правопису, можна пропустити наявність двозначних виразів та невдалих оборотів. Даний вид роботи має бути написаний чітко, всі тези повинні мати переконливі аргументи. |
Таким чином, володіючи знанням стосовно того, що таке есе, яка структура есе, як написати есе, Ви матимете змогу уникнути поширених помилок та створити цікаву і переконливу роботу.
Чим відрізняється структура оформлення есе від інших студентських чи наукових робіт?
Даний вид жанру має не зовсім стандартну структуру. У ньому не повинно бути характерного для інших типів робіт змісту, списку літератури й часом навіть титульної сторінки. Зазвичай, есе починається з постановки проблеми, далі йде наведення декількох (зазвичай трьох) тез і по 2-3 аргументи до цих тез. Завершується все загальним висновком.
Яким за обсягом повинно бути есе?
Обмежень щодо кількості сторінок немає, проте есе зазвичай відрізняється невеликим обсягом – 1-5 сторінок (формат А 4, шрифт Times New Roman 14 розміру, 1,5 інтервалу).
Який обсяг повинні займати вступ та висновки в есе?
У зв’язку з невеликим обсягом даного виду жанру, вступ зазвичай займає менше сторінки (від декількох речень до 1-3 абзаців).
Обсяг висновків повинен бути пропорційний самому тексту. Якщо робота займає 3 сторінки, відводити з них півтори сторінки на висновок недоречно. За загальним принципом обсяг висновків повинен становити 5-10 % від обсягу роботи; відповідно, в есе обсягом три сторінки він має займати близько третини сторінки.
Чи потрібно вказувати перелік використаних джерел в есе і на які саме джерела необхідно робити посилання?
Найчастіше есе – це авторська робота, тому список використаних джерел вказувати не потрібно. Проте, якщо воно містить цитати, або певну статистику чи запозичений текст, тоді на них обов’язково необхідно вказати посилання для уникнення плагіату.
