Стратегія наукових публікацій: визначення, основні функції та практичні поради

1. Що таке стратегія наукових публікацій?

1.1. Визначення публікаційної стратегії

Одного разу я стала свідком розмови, коли один з колег скаржився на наукові журнали – він написав статтю, але її ніде не приймали до друку. Науковець розіслав її до доброго десятка журналів. Натомість отримував відписки про те, що робота не відповідає тематиці або формату журналу. І колега не знав, як розірвати це чаклунське коло.

А рішення описаної ситуації насправді є доволі простим – слід було сформувати власну стратегію наукових публікацій. В чому саме полягала проблема зазначеного науковця? В тому, що не можна робити розсилки наукової статті по редакціях наукової періодики на кшталт «листа щастя». Така робота може не відповідати:

• тематиці журналу;
• редакційній політиці;
• правилам для авторів;
• вимогам до оформлення роботи.

І взагалі – подібна розсилка статей свідчить про те, що науковець не ознайомлений з публікаційною стратегією та нічого не знає про планування наукових публікацій. Стратегія наукових публікацій є виваженим підходом з формування відповідей на чотири питання: де, коли, як і що саме необхідно опублікувати науковцю.

1.2. Як стратегія наукових публікацій пов’язана з кар’єрою дослідника?

Публікаційна стратегія – системний підхід до організації власної роботи з просування досліджень. Цей підхід повинен враховувати:

• цілі дослідника чи наукової установи;
• вимоги академічного середовища;
• особливості вибраних каналів поширення результатів досліджень.

Зазначене спрямоване на підвищення наукової видимості, авторитету та впливу досліджень у світовій чи національній науковій спільноті.

Часто молоді науковці, які здобули науковий ступінь PhD, «заспокоюються» і займаються власними дослідженнями. Спокій завершується напередодні формування річного звіту наукової установи. Підтвердженням результату праці науковця є стаття. Якщо писати одноосібно, то вийде мінімум одна наукова стаття на рік. У співавторстві робіт може бути більше.

Немає статей, опублікованих тез участі у конференціях – не було роботи. Це – аксіома. Творити щось у вакуумі неможливо. На загал виноситься публікація, як заявка на майбутній розвиток напряму або підсумовування окремого етапу досліджень. Це – результат роботи науковця.

1.3. Переваги сформованої стратегії наукових публікацій

В Україні кількість і якість публікацій не лише основний критерій допуску до захисту дисертацій, отримання вчених звань і посад. Публікації у журналах, що входять до баз цитування Scopus та WoS, підвищують науковий престиж та слугують підтвердженням рівня кваліфікації. Чітка публікаційна стратегія допомагає вибирати видання, які читають практики. Це збільшує шанси на запрошення до міжнародних проєктів.

Грантодавці (Horizon Europe, NSF, НФДУ) часто оцінюють публікаційний портфель дослідника перед виділенням коштів. Статті в авторитетних журналах підвищують шанси отримати фінансування для лабораторій, проєктів і стажувань, сприяють кар’єрному просуванню та професійній мобільності.

Науковець НАН України або викладач університету (PhD або доктор наук) повинен мати мінімум п’ять статей за останні 5 років для успішної атестації. Причому мінімум дві статті за цей період повинні бути опубліковані у журналах з індексацією Scopus або WoS.

З 2008 року агентство “Магістр” написало і опублікувало більш ніж 1500 наукових статей. Практичний досвід підтверджує, що правильно сформована стратегія дозволяє системно керувати публікаційною активністю. За статистикою компанії, у 92% науковців, які дотримувалися розробленого нами плану, зросла цитованість робіт та підвищився авторитет серед колег. Дослідники під супроводом “Магістра” регулярно отримують міжнародні гранти та запрошення до співпраці з-за кордону.

2. Завдання та терміни реалізації публікаційної стратегії

Стратегічне планування наукових публікацій передбачає обов’язкове виконання низки завдань. Ці завдання розподілені за часовою шкалою. Виконання кожного етапу може тривати від лічених хвилин (за наявності публікаційного досвіду) до декількох років (в залежності від обраного журналу та важливості і актуальності статті).

• Крок 1. Визначення наукових цілей.

Публікаційна стратегія має на меті формування цілей публікацій: захист дисертації, підвищення рейтингу, участь у грантах, розвиток наукової школи. Перший крок може охоплювати вирішення питань, що стосуються однієї статті чи цілої низки робіт. На обґрунтування кроку може бути витрачено до пів години часу.

• Крок 2. Вибір цільової аудиторії.

Саме так, як у маркетинговій діяльності! Стаття пишеться не для загалу, адже наукова робота не призначена для розповсюдження у засобах масової інформації. Наукова робота створюється для певного кола знавців у галузі чи зацікавлених у розвитку окремого напряму, тож повинна існувати орієнтація на певне наукове співтовариство, галузь або міждисциплінарну спільноту.

При формуванні першого публікаційного плану молодим науковцем виконання цього етапу може зайняти 2–7 днів робочого часу. Далі, коли цільова аудиторія сформована відповідно до спеціальності, теми та узгоджена з кроком 1, виконання кроку 2 стає автоматичним і не вимагає витрат уваги більше, ніж 10 хвилин.

• Крок 3. Добір каналів публікації.

В залежності від результатів кроків 1 та 2 вибір журналів, збірників конференцій, електронних репозитаріїв, відкритих платформ відповідно до індексації (Scopus, WoS тощо) може займати від декількох годин робочого часу до декількох місяців.
Чому так? Бо вибір передбачає вивчення зазначених каналів. Не можна обрати науковий журнал за цікаву назву чи красиву обкладинку. Слід проаналізувати спрямованість видання, відповідність спеціальності, наявність публікацій за ключовими словами, дослідити вимоги, правила, редакційну політику.

• Крок 4. Оптимізація змісту та форми.

Виконання завдання може тривати від 2 місяців до року. У деяких науковців витрачається і більше часу. І це приблизний час саме на систематизацію матеріалу та формування тексту статті.

Всі матеріали наукової публікації формуються відповідно до вимог обраного видання (структура, мова, стиль, оформлення). В ідеалі, якщо видання підібрано правильно, то декілька посилань у власній роботі будуть саме на статті інших авторів зі схожою темою дослідження, раніше опублікованих у цьому виданні.

• Крок 5. Розробка плану наукових публікацій.

При реалізації цього завдання формується план виходу статей з урахуванням дедлайнів та етапів дослідження. Безпосередня розробка плану наукових публікацій займає приблизно від 2 до 8 годин робочого часу.

План наукових публікацій може бути короткотерміновим. Наприклад, на семестр. Але для підготовки дисертації доктора наук план буде довготерміновим і охоплюватиме 5–6 років публікаційної активності.

• Крок 6. Забезпечення наукового впливу.

Забезпечення наукового впливу є довготривалим завданням, що залежить від результатів виконання кроку 1. Реалізація кроку 6 полягає у використанні ключових слів, надання для роботи відкритого доступу, цитування релевантних джерел, участі у міжнародних колабораціях. Для порівняння: викласти роботу у соціальній мережі ResearchGate займе 7 хвилин часу, а участь у міжнародній науковій спільноті може тривати роки.

• Крок 7. Моніторинг та аналіз ефективності.

Якщо робота важлива та актуальна, то відстеження цитованості, індексів впливу та реакції наукової спільноти для коригування майбутніх публікаційних завдань може тривати 3–5 років. В середньому відслідковування та підтримка статті триває від двох місяців до року. А деякі монографії є настільки популярними, що потребують удосконалення та перевидання. У такому випадку моніторинг триває десятиріччями.

3. Основні функції публікаційної стратегії

3.1. Академічне позиціювання

Отже, ви успішно захистилися і почали працювати в науковій установі чи університеті. Якщо ви хочете якось протриматися на роботі без зайвих нервувань – напишіть наукову статтю. Якщо ви хочете заявити, що варті чогось більшого – напишіть хорошу статтю.

Це все, що можна сказати про академічне позиціювання: формування ідентичності у професійному середовищі. Є науковці, яких не знають в обличчя, але цитують їх роботи.
Їх цитують – рейтинги зростають…

3.2. Цитованість публікацій

План наукових публікацій дозволяє оперувати цитованістю власних робіт. Цитованість роботи є показником, який відображає, скільки разів інші науковці послалися на конкретну наукову працю. Посилатися можуть у будь-яких роботах – монографіях, статтях, тезах. Таке посилання є цитатою. Більше посилань – вище показник цитованості.
Цитованість публікацій потрібна для:

• Оцінки впливу дослідження. Чим більше цитується робота, тим вище її внесок у розвиток науки, результати є актуальними та корисними.
• Індикації наукової репутації. Більше цитованість – більше авторитет дослідника та його наукових публікацій.
• Формування метрики у наукометрії. Наукометричні бази Scopus, Web of Science, Google Scholar збирають та аналізують дані, на основі яких розраховується індекс Гірша (h-індекс) та відображається якість публікації.

У підсумку зазначене дозволяє привернути увагу дослідників до теми, до науковця та сприяє підвищенню видимості робіт.

3.3. Видимість робіт

Видимість наукової роботи це те, наскільки вона помітна для спільноти однодумців вчених та практиків. Висока помітність статті чи монографії дозволяє формувати нові комунікації у професійному середовищі. Відповідність статті за цим критерієм дозволяє швидко знайти статтю і зробити на неї посилання. Тобто, показники видимості та цитованості мають тісний зв’язок.
На легкість знаходження роботи впливає:

• Наявність повного тексту роботи у відкритому доступі.
• Правильний вибір ключових слів і назви.
• Розміщення у репозитаріях, в тому числі репозитаріях спеціалізованих мереж, таких, як ResearchGate, Academia.edu.
• Просування через наукові мережі, представлення частини роботи на конференціях.

Крім того, значно підвищує видимість робіт публікація у виданнях, що індексуються міжнародними базами Scopus та Web of Science.

4. Компоненти публікаційної стратегії

4.1. Загальне розуміння

Компоненти публікаційної стратегії – це структуровані елементи, які допомагають планувати, створювати, публікувати та просувати результати досліджень так, щоб вони мали максимальний науковий і професійний вплив.

4.2. Цілі та пріоритети

Цілі та пріоритети наукової діяльності охоплюють:

• визначення наукових цілей, серед яких можуть бути підвищення цитованості, розвиток наукової школи, вплив на галузь;
• створення фокуса на тематиці досліджень або ключових напрямках роботи;
• визначення необхідної кількості та типу публікацій на рік;
• формування плану наукових публікацій.

4.3. Вибір журналу

Вибір цільових журналів та видавців доволі змістовний за своєю реалізацією і часто потребує не лише значних витрат часу, а й високого рівня знання англійської мови. Цей компонент передбачає:

• оцінку журналів за індексацією (Scopus, Web of Science, DOAJ);
• дослідження рейтингу та імпакт-фактору видання;
• аналіз відповідності тематики журналу роботі;
• ознайомлення з вимогами до оформлення статті, обсягів, мови, правил для авторів, редакційної політики.

4.4. Підготовка контенту

Підготовка та належна якість контенту наукової роботи не обмежується дотриманням граматичних та стилістичних правил. До вимог реалізації цього компоненту належать:

• формування структури наукової роботи (згідно з міжнародними стандартами IMRaD: Introduction, Methods, Results, Discussion);
• застосування сучасних методів дослідження;
• використання актуальних джерел;
• логічна та зрозуміла подача матеріалу;
• відповідність етичним нормам (відсутність плагіату, належні посилання, не використання тексту, створеного штучним інтелектом без відповідної обробки та зазначень про це).

4.5. Оптимізація

Оптимізація для покращення наукової видимості роботи передбачає:

• використання релевантних ключових слів у назві, анотації та тексті;
• формування інформативного заголовка, здатного привернути увагу іншого науковця та покращити індексування роботи;
• створення якісної анотації українською мовою;
• написання анотації грамотною англійською мовою;
• правильну вказівку метаданих роботи – назви, авторів, анотації, ключових слів, року публікації, журналу, DOI.

4.6. Поширення та комунікації

Канали поширення та комунікації передбачають дії:

• розміщення робіт у відкритому доступі (Open Access, інституційні репозитарії);
• підтримка актуального профілю та комунікацій з оточенням у наукових соцмережах (ResearchGate, Academia.edu, LinkedIn);
• постійна регулярна участь у конференціях, семінарах, вебінарах, наукових школах;
• популяризація свого напряму досліджень та науки в цілому за допомогою науково-популярних статей, ведення блогів, співпраці із засобами масової інформації.

4.7. Моніторинг

Моніторинг та аналіз результатів реалізації інших компонентів цілей та пріоритетів, активізує увагу на:

• контролі та аналізі цитованості у Scopus, Web of Science, Google Scholar;
• дослідженні географії та аудиторії цитувань;
• оцінці ефективності вибраних журналів і каналів поширення результатів наукових досліджень;
• оперативній зміні публікаційної стратегії за підсумками отриманих результатів.

4.8. Співпраця

Співпраці та об’єднанню належить результуюча роль. Цей компонент націлений на формування зв’язків з відомими науковцями та можливе співавторство з ними. Також реалізація компонента передбачає:

• планування заходів з участі в міжнародних дослідницьких проєктах;
• побудову зв’язків через участь у конференціях;
• активність на академічних платформах.

5. Планування публікаційного циклу. Приклад плану

План наукових публікацій повинен охоплювати три роки для молодих науковців, що планують захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD). На четвертому році йде підготовка до захисту. Тож, у цей період, готуються тільки термінові публікації – у разі, коли з якихось причин не вистачає необхідної для захисту кількості статей.

Для докторантів, що планують захищатися для здобуття наукового ступеня доктора наук, план наукових публікацій повинен охоплювати не менше 5 років.

Для дослідників та викладачів, які вже працюють, планування публікаційного циклу охоплює рік. Крім того, для викладачів університетів план публікаційної активності розбитий за семестрами. І звіти, відповідно, за семестрами. Тому публікаційний план повинен бути більш деталізований та узгоджуватися з планами методичної та організаційної роботи.

Розробка графіку публікацій повинна передбачати:

• Розподіл статей на плановий період відповідно до дедлайнів журналів і конференцій.
• Узгодження з етапами дослідження (збір даних, аналіз, інтерпретація).
• Паралельну підготовку кількох матеріалів для різних видань.

В таблиці наведено приклад публікаційного плану докторанта PhD третього року навчання терміном на один рік.

До наведеної таблиці також можна додати блок «Примітки», де зазначити всю необхідну для виконання публікаційного плану інформацію: співавторів, різноманітні узгодження, доопрацювання матеріалів та інше.

Як скласти публікаційний план для докторанта PhD першого року навчання? Доволі просто – він складатиметься максимум з двох позицій. Як правило, це буде участь у конференції разом з науковим керівником. І приблизно на кінець першого року може бути запланована оглядова стаття за темою дисертації.

6. Помилки в публікаційній стратегії

У цьому розділі можна знову згадати історію, що була на початку статті. Але описаний випадок не одиничний. Нижче наведені основні помилки в публікаційній стратегії:

• Відсутність чіткої мети.

Коли мета та цілі публікаційної стратегії не визначені, то публікації виходять хаотично, без прив’язки до довгострокових наукових чи кар’єрних цілей. Відсутність мети призводить і до розмиття тематики. Науковець переходить від теми до теми, занурюється у псевдонауку, втрачає наукове позиціювання.

• Ігнорування вимог наукової періодики.

Найчастіша помилка – недотримання інструкцій для авторів. Це – оформлення, обсяг роботи за кількістю знаків, вимоги до анотації, стилів цитування, невідповідність викладеного тематиці дослідження. У підсумку стаття залишається без відповіді.

• Неправильний вибір часу та черговості публікацій.

Необґрунтовані, поверхневі результати у статті погіршують репутацію науковця. Так само і затягування з публікацією може призвести до втрати новизни та актуальності.

• Якість тексту та структури роботи.

Наукова стаття повинна бути чітка, лаконічна, виважена. Обов’язково робота повинна мати науковий внесок з відповідним його обґрунтуванням та інтерпретацію результатів. Часто науковці приділяють багато уваги результатам, при цьому недопрацьовують вступ, матеріали і методи, висновки. Наукова стаття повинна бути написана так, щоб інший науковець міг повторити описане за підсумками її прочитання.

• Ігнорування видимості.

Несвоєчасність актуалізації профілів у Google Scholar, ORCID, ResearchGate чи інших наукових базах призводить до зниження цікавості до роботи. Її просто важко знайти.

• Порушення академічної етики.

Найбільш поширена помилка – спроба опублікувати раніше опубліковане. Час витрачено, а роботу не приймуть. Також проблемою є дописування людей, які не є авторами роботи. Це може погіршити репутацію реального автора роботи.

• Відсутність моніторингу та аналізу ефективності роботи.

Найчастіша помилка – не відстежується, яка тематика найбільше зацікавила наукову спільноту. Аналіз такої статті дозволить покращити наступні публікації.

7. Поради та рекомендації

Я іноді чую від колег – навіщо потрібен план наукових публікацій?
Організація роботи науковця передбачає системність. Її часто оцінюють при розгляді конкурсних чи грантових заявок. Та й власне для себе – як утримати в голові купу дедлайнів приймання статей до чергового номеру журналу чи до участі у конференції?
Саме тому хочу дати декілька порад з власного досвіду.

1. Публікаційний план на рік краще починати не з січня, а з жовтня–листопаду попереднього року. В цей період необхідно проаналізувати наявний матеріал та зіставити його з тематикою обраних журналів. І починати працювати над статтею. Запас часу є неоціненним при роботі з рецензентами.
2. Не відкладайте необхідну публікацію на друге півріччя. Бо інші теж згадають про кінець року і необхідні звіти. Багато вітчизняних видань категорії Б об’єднують вересневий випуск з листопадовим (для журналів, що виходять 4 рази на рік). І взагалі, дуже часто виникає ситуація, що останні номери журналів виходять спареним числом. Це не означає, що номери вийдуть товщими. Це означає, що виникне черга на публікацію.
3. Краще на друге півріччя запланувати участь у конференціях. Тим паче, восени проходить багато цікавих і доволі змістовних конференцій.
4. Якщо на рік заплановано дві або більше статті – це повинні бути статті у співавторстві. Одній людині не під силу обробити стільки унікального матеріалу. Це розуміють і в редакціях журналу, тому роботи активних авторів ретельно переглядаються на самоплагіат. При цьому з колегами варто ретельно розподілити обсяги роботи над частинами статті і вписати весь цей розподіл до плану наукових публікацій. І хтось один (тільки один!) повинен бути призначеним за редагування кінцевого варіанту роботи. Необхідно, щоб стаття виглядала єдиним цілим і за стилем, і за змістом. А то буде – «то лапи ломить, то хвіст відпадає…»