Академічна доброчесність: принципи та відповідальність

1. Що таке академічна доброчесність?

Академічна доброчесність це спеціально організовані моральні засади норм поведінки у царині освіти та науки, що мають бути гарантами чесності й довіри в навчально−дослідницькій діяльності. Вони формують культуру відповідального та поважного ставлення до знань, вимагають коректного використання інформації, самостійної роботи та особистого внеску у навчальний чи дослідницький процес.

2. Нормативно-правова база академічної доброчесності

Нормативне підґрунтя академічної доброчесності в Україні охоплює законодавчі акти, підзаконні документи (накази, листи, рекомендації), а також внутрішні положення закладів вищої освіти. Нижче − перелік основних чинних нормативних джерел з відповідними статтями та коротким описом.

Академічна доброчесність в університеті тримається не лише на правилах, а й на щоденних практиках. Вона стає частиною культури тоді, коли формальні норми підкріплені послідовними діями закладу й готовністю всіх учасників приймати спільні етичні межі.

3. Основні принципи академічної доброчесності

Академічна доброчесність покликана окреслити правила навчальної та наукової діяльності.

Її підвалини ґрунтуються на конкретних принципах:

• Чесність у навчанні та науці є фундаментом освітньої та дослідницької діяльності. Вона передбачає відмову від використання чужих матеріалів без посилання, від спотворення результатів і приховування даних. Кожен факт і джерело мають бути відображені коректно та прозоро.
• Довіра формується тоді, коли результати роботи виконані самостійно, а взаємодія між студентами, викладачами та науковцями ґрунтується на відкритості.
• Справедливість означає рівність умов доступу та прозоре оцінювання. Приховані домовленості чи упередженість знижують мотивацію й підривають віру в освітню систему.
• Повага до авторства вимагає коректного цитування й дотримання авторських прав. Привласнення чужих ідей є порушенням, що шкодить репутації та підриває розвиток науки.
• Відповідальність полягає в усвідомленні наслідків кожної дії. Порушення доброчесності дискредитує особу та може мати правові наслідки.
• Прозорість − не формальна публікація інформації, а чітко артикульовані правила й критерії оцінювання, які мають бути доступні для ознайомлення всім учасникам освітнього процесу ще до початку виконання завдання. Цей принцип вимагає, щоб стандарти вимірювання знань, навичок чи наукових здобутків були однозначними та зрозумілими й мінімізували суб’єктивні тлумачення з боку оцінювача.
• Повага до гідності вимагає відмови від дискримінації, приниження й академічного цькування. Без цього неможливе формування здорового освітнього середовища.

4. Види порушень академічної доброчесності

Порушення академічної доброчесності проявляються у різних формах:

• Плагіат полягає у привласненні чужого тексту чи ідей без посилання на джерело, незалежно від того, йдеться про дослівне копіювання чи перефразування.
• Фабрикація означає вигадування даних або результатів, що створює видимість дослідження без реального наукового підґрунтя.
• Фальсифікація – навмисне спотворення вже наявних даних. Це може бути зміна умов експерименту, видалення небажаних результатів чи коригування статистики щоб отримати бажані висновки чи підтвердити гіпотези.
• Списування – це використання підказок, шпаргалок, сторонньої допомоги, якщо заборонено умовами під час контролю знань і нівелює об’єктивність оцінювання.
• Самоплагіат полягає у повторному використанні власних текстів без зазначення цього факту, що створює ілюзію новизни.
• Неетичне співавторство – це неетична практика, коли до списку публікації включають авторів без внеску («гостьове» авторство) або виключають осіб, без їх згоди («примарне» авторство). Це підриває довіру до засад науки оскільки спотворюють, хто насправді проводив дослідження та відповідає за його результати.
• Порушення оцінювання – це будь-яка практика, яка призводить до необ’єктивного, несправедливого чи упередженого визначення результатів навчання, досліджень або діяльності.

Академічна доброчесність в умовах дистанційного навчання особливо важлива, адже онлайн-формати підвищують ризик недоброчесних практик. Онлайн-тести дають багато варіантів для списування, бо забезпечити контроль в умовах дистанції неможливо. Часто це вимагає від студентів непосильної самодисципліни. Детальніше про особливості онлайн-освіти читайте у нашій статті.

Дистанційне навчання – це виклик для усієї системи освіти. Головним лишається мотивація студентів діяти чесно. Впровадження наративу цінності знань, а не їх оцінювання.

5. Наслідки порушення академічної доброчесності

Порушення академічної доброчесності прямо впливає на рівень знань погіршує якість освіти та науки в цілому. А це має наслідки як для окремо взятого вишу так і для держави загалом.

Студента/студентку, яких викрили на порушенні одного з принців академічної доброчесності можуть позбавити результатів іспита або місця у виші. Списування або ж запозичення не веде до вміння мислити самостійно, що позначиться на подальшій кар’єрі.

Для викладача чи науковця недоброчесність – це втрата авторитету й кар’єрних перспектив. Плагіат у публікаціях, маніпуляції з даними або поблажливе ставлення до обману з боку студентів нівелюють довіру до фахівця. А це тягне за собою позбавлення наукових регалій й можливе звільнення з посади.

Виш, який допускає недоброчесність буде нести репутаційні втрати. Це позначиться на кількості абітурієнтів, а потім і студентів. Також провідні спеціалісти уникатимуть співпраці, виникає загроза втрати акредитації навчальних програм.

6. Шляхи забезпечення академічної доброчесності

Академічна доброчесність передбачає фундаментальний, системний підхід. Він має бути реалізований на усіх рівнях освітнього процесу й наукової спільноти.

Формування культури чесності. Необхідно впроваджувати навчальні курси, лекції та тренінги, які пояснюють сутність доброчесності та наслідки її порушення. Для досягнення не номінального, а реального ефекту, ці заходи слід ґрунтувати на практичних прикладах та моделях поведінки авторитетних осіб.

Використання технічних засобів контролю передбачає застосування антиплагіатних систем, програм для виявлення підроблених результатів, електронних платформ тестування, а також аудіо- чи відеофіксації під час іспитів. Їхнє головне завдання – перевірка автентичності роботи та недопущення маніпуляцій. Водночас прогресивні інструменти на кшталт великих мовних моделей не варто сприймати як загрозу, адже новітні технології потребують не заборон, а продуманих підходів до інтеграції й регулювання.
Детальніше про інструменти, здатні розпізнавати використання штучного інтелекту у наукових текстах, ми розглядаємо в окремій статті «Сервіси для перевірки на ШІ у наукових роботах».

Сприяння відкритій науці через доступ до наукових даних, роботу репозитаріїв та незалежне рецензування забезпечує об’єктивність і можливість перевірки результатів.

Заохочення самостійної роботи. Підтримка студентів та науковців у виконанні власних досліджень і творчих завдань формує мотивацію до чесного здобуття знань.

Послідовність відповідальності вимагає, щоб порушення мали чітко визначені, пропорційні та обов’язкові наслідки, які застосовуються без вибірковості чи упередженості. Для цього необхідна прозора система санкцій, що деталізує види порушень (від неналежного цитування до фальсифікації) і відповідні заходи (від зниження оцінки до відрахування). Принцип невідворотності покарання є як коригуючим, так і превентивним інструментом, утверджуючи нетолерантність до академічної нечесності.

Етична комунікація. Взаємна повага між студентами, викладачами та науковцями створює здорове середовище, де недоброчесність не сприймається як норма.

Академічна доброчесність студента виникає не з формальної відмови від списування чи плагіату, а з внутрішнього переконання діяти чесно. Сформувати таке переконання реально тоді, коли існують прозорі правила, адекватний обсяг завдань і підтримка викладачів.

Академічна доброчесність становить базову умову розвитку освіти та науки. Вона забезпечує чесність, прозорість і довіру в академічному середовищі. Порушення цих засад шкодить не лише студентам чи викладачам, а й закладам освіти, знижує якість результатів і підриває авторитет науки.

Надійне дотримання доброчесності можливе тоді, коли відповідальність розділяють усі учасники освітнього процесу. Потрібні не лише формальні механізми контролю, а й внутрішня мотивація до чесної роботи.