Імпакт-фактор: що це, як розраховується та навіщо потрібен

1. Що за поняття — цей імпакт-фактор

Імпакт-фактор — це не тимчасова мода і не ще один академічний тренд, який зникне після наступної редакції вимог до дисертацій. Це один з найстійкіших термінів у сучасній наукометрії, присутність якого в робочому лексиконі науковців сьогодні вже не викликає подиву, а скоріше — неминучу потребу розібратися, про що саме йдеться.

Джерело: https://pbs.twimg.com/media/Gu_5f2LWUAA3yVw.jpg.

У публікаціях, де йдеться про те, як і куди подавати статтю, це поняття майже гарантовано згадується. У грантових оголошеннях — теж. У бесідах з керівниками наукових відділів, при підготовці звітів для МОН, у міжрядкових натяках рецензентів — знову ж імпакт-фактор. І якщо на початку можна було ще якось відмахнутися, то зараз це вже повноцінний індикатор, який вирішує, наскільки «вагомою» буде ваша публікація в очах наукової спільноти. А ще — наскільки серйозно вас сприйматиме комісія, яка оцінює продуктивність досліджень.

На практиці impact-factor найчастіше згадується у двох випадках: коли автор обирає журнал для публікації і коли хтось оцінює якість цієї публікації за формальними критеріями. У першому випадку показник потрібен, щоб зрозуміти, чи не занадто скромне наукове видання для теми з міжнародними амбіціями. У другому — щоб вирішити, чи відповідає науковець кваліфікаційним критеріям, чи просто «понаписував» щось у збірник.

В основі — цифра, яка показує, наскільки часто публікації з журналу «цитуються» протягом певного періоду. Саме за це його й цінують: жодної суб’єктивності, лише рахунок.

Імпакт-фактор — це кількісний індикатор, який з’явився для того, щоб навести порядок у науковому видавничому середовищі. Він не зобов’язує автора бути генієм, але змушує його добре подумати, перш ніж подаватися до журналу, де цей показник або є, або його немає. А це вже інша історія.

2. Як усе починалося: трохи історії

Ідея створити індикатор наукового впливу виявилася не примхою сучасних цифрових платформ, а результатом цілком конкретної потреби — впорядкувати інформацію в часи, коли публікацій у науковому світі ставало дедалі більше. Автором концепції, яку сьогодні знає кожен редактор академічного журналу, вважається американський бібліометр Юджин Гарфілд.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki.

Саме він ще в середині ХХ століття сформулював підхід до кількісного оцінювання наукових журналів на основі їх цитованості.

Джерело: https://www.science.org/doi/10.1126/science.122.3159.108.

Першим кроком до практичного втілення цього задуму стало створення Гарфілдом у 1964 році Science Citation Index — системи, яка дозволяла відстежувати, як наукові статті цитуються у подальших роботах.

Згодом, на основі накопичених даних зʼявився сам термін «impact-factor» — показник, що демонструє, скільки разів у середньому цитуються статті з певного журналу за визначений період (найчастіше — два роки).

Головна мета, яка стояла перед розробниками цієї концепції, — не створення рейтингу «поганих» і «хороших» видань, а забезпечення науковців інструментом для вибору джерел: які журнали найчастіше цитуються і, відповідно, де зосереджена найбільш релевантна й впливова інформація з тієї чи іншої теми. Інакше кажучи, це була спроба дати відповідь на запитання, де варто шукати головне — не за обсягом, а за науковим ефектом.

З часом імпакт-фактор почали використовувати не лише для орієнтації у потоці літератури, а й для оцінювання самих журналів. Це змінило логіку академічних публікацій: з’явилася градація видань, пріоритетність, нові формати звітності. І хоча сам Гарфілд не вкладав у своє творіння ролі остаточного судді наукової якості, саме цю функцію з часом на нього поклали — не завжди виправдано, але дуже впевнено.

3. Принцип розрахунку: з чого складається імпакт-фактор

Імпакт-фактор журналу — це кількісний показник, який розраховується за конкретною формулою. Його мета — продемонструвати, наскільки активно статті з певного видання цитуються в інших наукових публікаціях. Цей показник не вираховується довільно, а має чітку логіку і фіксовану методику обчислення.

3.1. Як розрахувати імпакт-фактор загалом?

Формула розрахунку:

де:
C (Citations)— кількість цитувань у поточному році статей, опублікованих у журналі за два попередні роки,
N (Number of articles) — кількість публікацій у цьому журналі за ті ж два роки, що враховуються.

От і відповідь на питання «що таке імпакт-фактор?». Він показує середню кількість цитувань на одну статтю. Розрахунок здійснюється, як правило, щороку, і публікується у «Journal Citation Reports» від Clarivate.

3.2. Як визначити імпакт-фактор?

До розрахунку включаються не всі матеріали, що з’явилися в журналі. У фокусі — «цитовані документи», тобто ті, які можуть об’єктивно отримувати посилання в інших роботах. Це зазвичай:

• наукові статті (original research),
• оглядові статті (review papers).

Не включаються такі типи текстів, як:

• редакторські колонки,
• листи до редакції,
• рецензії на книги,
• оголошення або інформаційні повідомлення.

Це пояснюється тим, що вони не є результатом наукового дослідження, не формують змістовної наукової новизни і не впливають на імпакт-фактор наукових журналів.

3.3. Як розрахувати імпакт-фактор з урахуванням періоду цитувань?

Для класичного (річного) імпакт-фактора береться два календарних роки, що передують року оцінки. Тобто у 2025 році враховуватиметься кількість цитувань за 2025 рік до статей, опублікованих у 2023 та 2024 роках.

Для тих, хто досі не впевнений, чи формула з попереднього розділу справді працює, — ось невелика ілюстрація. Ніяких логарифмів, диференціалів і паніки: лише базові арифметичні дії та дві колонки. Можна розглядати цю таблицю як умовну модель поведінки «середньостатистичного» журналу, який сумлінно публікує статті й час від часу потрапляє в поле зору інших науковців, що цитують його матеріали.

Приклад розрахунку імпакт-фактора на умовних даних:

Розрахунок:
IF (2025) = 200 цитувань / 100 статей = 2,0

Імпакт-фактор 2,0 означає, що кожна стаття, опублікована в журналі протягом 2023–2024 років, у середньому була процитована двічі у 2025-му. Це добре чи не дуже? Для умовного прикладу — цілком пристойно. У таких галузях, як фізика або математика, такий показник може вважатися навіть високим. А от у біомедичних науках — навряд чи когось здивує, бо там середні значення зазвичай вищі.

Ця формула дає змогу порівнювати між собою імпакт-фактор наукових журналів в межах однієї галузі або навіть міжгалузево, хоча для інтерпретації результатів завжди варто враховувати предметну специфіку, розмір журналу та стиль цитування у відповідній науковій спільноті.

4. Види імпакт-факторів і що між ними спільного

Імпакт-фактор, попри уявну простоту формули, має кілька різновидів, які відображають різні часові зрізи та аспекти цитованості. Усі ці варіації побудовані за однією методологічною логікою: вони показують, скільки разів у середньому цитуються статті з певного журналу. Відмінність полягає в тому, який саме період береться для підрахунку та якого типу публікації враховуються.

4.1. Річний (дворічний) імпакт-фактор

Це найпоширеніший і базовий варіант показника. Його офіційно публікує платформа Journal Citation Reports від Clarivate. Для обчислення враховуються цитування, отримані у поточному році, до статей, опублікованих упродовж двох попередніх років. Саме це значення зазвичай вказується як основне у профілі журналу.

Коли використовується? Річний імпакт-фактор журналу є стандартним для більшості наукометричних звітів, застосовується в:

• інструкціях до авторів,
• тендерних умовах,
• грантових заявках,
• критеріях для атестації наукових працівників.

4.2. П’ятирічний імпакт-фактор (5-Year Impact Factor)

Цей показник враховує ширший період: він базується на цитуванні статей, опублікованих протягом п’яти попередніх років. Його поява пов’язана з потребою краще оцінювати журнали у галузях, де цикл цитування є повільнішим, а новизна поширюється поступово (наприклад, у гуманітарних чи соціальних науках).

Коли використовується? П’ятирічний імпакт-фактор доцільно використовувати для аналізу журналів із:

• тривалішими публікаційними традиціями,
• повільнішою динамікою цитування,
• дослідженнями міждисциплінарного характеру.

Також він може слугувати уточненням до річного показника в галузевих порівняннях.

4.3. Альтернативні похідні показники

У сучасній наукометрії існує кілька інших метрик, які можуть подаватися поруч із класичним імпакт-фактором, але вже мають іншу природу. Зокрема:

1. Immediacy Index — показує, як швидко статті з журналу починають цитуватись уже в рік публікації.
2. Eigenfactor Score — враховує не лише кількість, а й якість цитувань (з урахуванням рейтингу журналів, що цитують).
3. Article Influence Score — оцінює середній вплив статей з журналу, аналогічно до рейтингової ваги.

Коли використовуються? Ці метрики є допоміжними. Вони дозволяють уточнити позиції журналу у:

• складних аналітичних оцінках,
• при відборі видань для індексації.

В окремих випадках вони подаються у відкритому профілі журналу, але зазвичай не є обов’язковими у вимогах для авторів.

Журнал може мати кілька значень IF не тому, що використовуються різні підходи, а тому, що система розраховує показники з різною глибиною в часі. Це не свідчить про маніпуляції чи невизначеність. Наприклад, для одного і того ж журналу одночасно можуть існувати і річний, і п’ятирічний impact-factor — обидва офіційно визнані, але застосовуються залежно від завдання.

Наявність кількох метрик дає змогу гнучкіше аналізувати наукову активність і точніше обирати релевантні джерела для публікації.

5. Де і як перевірити імпакт-фактор конкретного журналу?

Офіційні дані про імпакт-фактор журналу не публікуються у вільному доступі будь-де у мережі. Вони обчислюються централізовано й зберігаються на спеціалізованих платформах. Найавторитетнішими джерелами такої інформації залишаються імпакт-фактор Web of Science та пов’язаний з нею довідник Master Journal List (MJL), який адмініструється компанією Clarivate.

5.1. Web of Science та Journal Citation Reports

WoS — це інструмент, що містить дані про цитованість, індексацію та метрики видань. У межах цього ресурсу окремо функціонує модуль Journal Citation Reports (JCR) — це саме той сервіс, де щороку публікуються офіційні значення імпакт-факторів WoS. Доступ до JCR є платним і відкривається через інституційні акаунти (наприклад, вишів або наукових бібліотек).

Джерело: https://clarivate.com/academia-government/training-support/journal-citation-reports/?utm_medium=Referral&utm_source=clarivate-libguides-com.

Проте базову інформацію можна перевірити у відкритому реєстрі журналів — Master Journal List, який вказує, чи входить конкретне видання до Web of Science Core Collection і чи має воно імпакт-фактор.

Як визначити імпакт-фактор через Master Journal List?

1. Перейти на сайт: https://mjl.clarivate.com .
2. У полі пошуку ввести повну назву журналу або його ISSN — міжнародний стандартний номер серіального видання.
3. Обрати відповідний журнал зі списку результатів.
4. Переглянути статус видання: чи входить воно до Web of Science Core Collection і в яку саме базу індексується (SCIE, SSCI, AHCI тощо).

Якщо журнал включено до SCIE або SSCI — це означає, що він має імпакт-фактор (або матиме найближчим часом).

У профілі журналу вказується також дата останнього оновлення. Це дозволяє уникнути використання застарілих або архівних показників.

5.2. Як уникнути фейкових ресурсів

У мережі можна натрапити на сайти, що самовільно публікують вигадані або довільно згенеровані імпакт-фактори, іноді навіть з використанням псевдонаукових термінів — «Global Impact Factor», «Universal IF», «International Impact Score» тощо. Жодна з цих назв не має стосунку до офіційного імпакт-фактора Web of Science. Їх використання часто свідчить про приналежність журналу до недобросовісного видавничого сегмента (predatory journals).

Ознаки фейкової інформації:

• відсутність згадки про Web of Science або Clarivate;
• використання нестандартної термінології;
• сайт журналу не містить ISSN або публікує лише PDF без метаданих;
• імпакт-фактор не можна перевірити на сайті MJL.

5.3. Як не сплутати реальний імпакт-фактор із застарілим або помилковим?

Іноді редакції продовжують використовувати імпакт-фактор журналу, отриманий кілька років тому, попри втрату індексації в Web of Science. Щоб уникнути помилки:

• слід перевіряти актуальність: імпакт-фактор оновлюється щорічно, і він не зберігається автоматично;
• звертати увагу на базу, в якій індексується журнал: лише журнали з SCIE та SSCI мають право на офіційний імпакт-фактор;
• завжди використовувати дані з Master Journal List або Journal Citation Reports, а не з сайту самого журналу без додаткового підтвердження.

6. Що таке імпакт-фактор для авторів, журналів і установ?

Імпакт-фактор — це показник, який бере участь у багатьох процесах академічної взаємодії: від особистих стратегій публікації окремих дослідників до інституційної звітності, акредитацій та розподілу ресурсів. Його значення іноді сприймається як оцінка престижу, а іноді — як формальний прохідний бал. У будь-якому випадку, імпакт-фактор наукових журналів залишається одним із найбільш помітних сигналів у науковій екосистемі.

6.1. Для авторів

Для дослідника імпакт-фактор — це орієнтир. При виборі журналу для публікації статті автор зважає на цей показник, щоб оцінити:

• наскільки видання визнане в академічному середовищі;
• яка ймовірність того, що статтю прочитають, процитують і побачать в інших базах;
• як публікація в цьому журналі виглядатиме у звітах, портфоліо чи грантовій заявці.

Крім того, чим вищий імпакт-фактор журналу, тим суворіші вимоги до якості статей, складніший процес рецензування і менший шанс на автоматичне прийняття рукопису. Для автора це — виклик, але водночас і можливість заявити про себе на міжнародному рівні.

6.2. Для журналів

Імпакт-фактор працює як репутаційний індикатор. Він формує уявлення про авторитет видання у своїй галузі. Видання з високим IF:

• отримує більше якісних рукописів від дослідників з різних країн;
• легше залучає рецензентів і співпрацює з академічними установами;
• підвищує шанси на включення в інші бази індексації та каталоги.

З іншого боку, імпакт-фактор спонукає редакції до вдосконалення політики: роботи з якістю рецензування, зменшення кількості нецитованих публікацій, покращення прозорості процесу.

6.3. Для установ

Заклади вищої освіти, науково-дослідні інститути та грантодавчі організації активно користуються даними про impact-factor, коли:

• оцінюють наукову продуктивність своїх працівників;
• складають звіти для державних або міжнародних структур;
• формують списки рекомендованих або пріоритетних журналів для публікації;
• визначають, кому і на яких умовах надавати фінансування.

Наявність публікацій у виданнях із високим IF часто є умовою участі в конкурсах, отримання надбавок, премій чи стипендій.

7. Як поводитися з цим показником: мінімальні орієнтири для практики

Імпакт-фактор — це лише один із показників, який допомагає краще розуміти структуру й динаміку академічного середовища. Його роль у публікаційному процесі важлива, але не є визначальною чи самодостатньою. Щоб користуватися ним грамотно — без паніки й ілюзій — достатньо дотримуватися кількох базових підходів.

Перш ніж надсилати рукопис, доцільно впевнитися, що обраний журнал справді має імпакт-фактор (а не просто стверджує це на своєму сайті) і що він індексується в Web of Science Core Collection, зокрема в SCIE або SSCI.

Що потрібно перевірити:

• ISSN журналу;
• наявність у Master Journal List;
• останній відомий IF у Journal Citation Reports;
• дату останнього оновлення профілю журналу.

Якщо будь-який з цих пунктів викликає сумнів — краще поставити подання до цього журналу на паузу.

Уникати журналів із фіктивним імпакт-фактором. Журнали, які використовують вигадані або неофіційні показники (так звані global, universal, real impact factor тощо), часто мають спільні риси:

• дивні рейтинги,
• відсутність ISSN,
• незрозумілі індекси,
• слабку редакційну політику,
• публікації на сайті без чітких метаданих.

Спільний знаменник — повна відсутність зв’язку з Web of Science або Scopus. До речі, на нашому сайті є корисна стаття з оглядом сервісу Scopus — раптом саме її вам зараз і не вистачає.

Такі видання можуть виглядати привабливо на перший погляд, але участь у них зазвичай не визнається ні під час звітування, ні при атестаціях, ні під час подання документів на наукові ступені.

7.1. Чи варто гнатися за найвищим імпакт-фактором?

Рішення подаватися до журналу виключно через його IF не завжди є обґрунтованим. По-перше, чим вищий імпакт-фактор, тим складніше пройти рецензування і тим вужчою є тематична спеціалізація журналу. По-друге, публікація в такому виданні потребує ресурсів: часу, редагування, перекладу, можливо — апгрейду самого дослідження.

Натомість публікація в журналі з помірним, але реальним IF може мати практичну цінність: вона швидше побачить світ, буде врахована в атестаціях і матиме шанс на актуальне цитування. Важливо не лише де опубліковано статтю, а чи доречне це видання для конкретної теми, галузі й аудиторії.

Критерій вибору має ґрунтуватися не на «максимальності» показника, а на збігу цілей автора і політики журналу. У цьому разі імпакт-фактор працюватиме на результат, а не лише на враження.

7.2. Типові помилки й поширені міти (міфи)

Незважаючи на усталену методику обчислення та офіційний статус, імпакт-фактор часто викликає хибні тлумачення. У процесі застосування цього показника трапляються ситуації, коли його значення переоцінюють, спотворюють або використовують для тих цілей, яких він не передбачає. Це призводить до методологічних помилок, упереджених висновків і необґрунтованих рішень.

Одна з найпоширеніших помилок — вважати імпакт-фактор характеристикою не журналу, а самого автора. У науковому обігу досі трапляються формулювання на кшталт: «Автор публікується в журналах з імпакт-фактором 5,6», що начебто свідчить про рівень його особистої кваліфікації. Такий підхід хибний, оскільки імпакт-фактор не відображає змісту окремих статей і не є індикатором якості індивідуального дослідження. Він розраховується як середнє значення цитованості публікацій у межах усього журналу.

Щоб коректно розуміти, для чого потрібен імпакт-фактор, необхідно сприймати його саме як метрику, що дозволяє орієнтуватися в авторитетності наукових видань, а не як оцінку кожного автора, який у них публікується.

Наукову цінність конкретної роботи визначають її обґрунтованість, методологія, новизна та внесок у галузь — а не лише назва журналу у вихідних даних.

Плутанина між цитованістю статті та цитованістю журналу. Ще один тип непорозуміння — ототожнення показника імпакт-фактора з реальним числом цитувань тієї чи іншої статті. У цьому випадку автор може вважати, що його робота, опублікована в журналі з IF = 4, автоматично отримає близько чотирьох цитувань — або навіть більше. Насправді реальна кількість цитувань конкретної статті залежить від її актуальності, індексації, галузі знань, ключових слів і навіть способу поширення.

Іноді імпакт-фактор використовують як єдиний або вирішальний критерій у тих випадках, де він не є релевантним або недостатньо репрезентативним. Серед таких прикладів:

• оцінювання науковців при прийомі на роботу, просуванні по службі або присудженні вченого звання виключно за кількістю публікацій у журналах з IF;
• порівняння наукової продуктивності між різними галузями знань, ігноруючи специфіку кожної дисципліни (наприклад, в інженерії імпакт-фактори значно нижчі, ніж у біомедичних науках);
• намагання надати журналу штучного статусу, посилаючись на неофіційні або сумнівні показники IF.

Такі випадки свідчать не лише про помилкову інтерпретацію показника, а й про відсутність комплексного підходу до оцінювання наукової діяльності.

Коректне використання імпакт-фактора передбачає розуміння його ролі як частини ширшої системи наукометричних інструментів. Він не є універсальним критерієм якості, однак, за умови обережної інтерпретації, може допомогти приймати обґрунтовані рішення у сфері наукових публікацій.