Як написати анотацію до наукової статті: приклади та поради

1. Що таке анотація наукової статті та які її функції?

Щодня публікуються тисячі нових досліджень, і жоден вчений фізично не здатен прочитати їх усі. Кожна публікація має унікальний набір метаданих:

• DOI (Digital Object Identifier) – постійний ідентифікатор, який пов’язує публікацію з анотацією, авторами та цитуваннями.
• Ключові слова – терміни, за якими система класифікує статті за темами.
• Автори та інституції – дані про афіліацію, на основі яких ведеться наукометричний рейтинг установ.
• Анотацію – текстовий опис, який обробляється автоматично для пошуку та класифікації.

Ці елементи формують паспорт публікації в наукометричних системах. Якість кожного з них впливає на те, наскільки легко статтю знайти за вашою спеціальністю.

Як обрати, яку статтю відкрити, а яку пропустити? Тут потрібно починати з читання назви і, що найважливіше, анотації до наукової статті. Анотація або абстракт – це єдина можливість за 30–60 секунд переконати читача, що ваша робота варта уваги.

Анотація до наукової статті – це стисла, змістовна характеристика наукової роботи, яка точно передає її суть, результати та висновки без необхідності звернення до повного тексту. У сучасних наукометричних базах Scopus, Web of Science, Google Scholar анотація індексується окремо від основного тексту статті. Це означає, що анотація – це самостійний запис у базі даних, яка може бути знайдена за ключовими словами, авторством та врахуванням цитувань. Крім того, анотація часто є єдиним доступним фрагментом для користувачів, які не мають повного доступу до журналу через платні або локальні обмеження.

Функції якісної анотації:

1. Пошукова. Саме за текстом анотації пошукові системи Google Scholar, Scopus, Web of Science індексують статті.
2. Інформативна. Вона дозволяє читачеві миттєво оцінити релевантність статті власним науковим інтересам.
3. Маркетингова. Анотація презентує статтю читачеві та повинна спонукати завантажити повний текст.

2. Основні правила написання анотації наукової статті

Кожна редакція встановлює власні вимоги до анотації, і вони публікуються на офіційній сторінці журналу в розділі «Для авторів» або «Instructions for Authors». Однак існують універсальні технічні стандарти, яких дотримується більшість наукових видань, як на національному, так і на міжнародному рівні. Розуміння цих вимог важливо для того, щоб анотація була правильно індексована.

2.1. Технічні параметри анотації

Довжина анотації прямо впливає на те, як її обробляють пошукові системи та як вона сприймається читачами. Існує певний оптимальний розмір. Мінімум 500 символів без пробілів. Анотація, коротша за 500 символів, розглядається пошуковими системами як неповна або слабка. Крім того, короткі анотації часто сприймаються як поверхневі дослідження.

Максимум 2500 символів без пробілів. Довші анотації обрізаються більшістю наукометричних систем. Scopus, наприклад, обмежує анотацію до 2500 символів, Google Scholar та Web of Science мають схожі обмеження.

Золота середина, якої дотримується більшість наукових журналів 1200–1800 символів без пробілів.
Це оптимальний діапазон, який гарантує:

• Достатню кількість інформації для якісної індексації.
• Легкість сприйняття читачем.
• Включення всіх необхідних елементів.
• Максимальну видимість в системах рекомендацій.

Ключові слова завершують кожну анотацію. На основі них пошукові системи вирішують, кому рекомендувати вашу статтю, і як вона буде класифікована в каталогах.
Оптимальна кількість ключових слів, яка рекомендується більшістю наукових видань – від 3 до 5. Вони можуть включати як окремі слова, так і словосполучення, які найбільш чітко характеризують статтю.

2.2. Мовні версії анотації: українська та англійська

Якщо ви публікуєтесь в українському журналі категорії Б або А, потрібна двомовна анотація – українською та англійською. Але це не дослівний переклад, а два окремих, адаптованих до своєї аудиторії тексти.

Українська анотація орієнтована на локальну наукову спільноту та часто індексується в:

• Науковій періодиці України;
• Національному репозиторіумі наукових публікацій;
• Локальних базах знань при університетах.

При написанні україномовної анотації можна використовувати більш складні синтаксичні речення, специфічні українські терміни.

Мета англомовної анотації – зробити статтю доступною для світової наукової спільноти. Англійська анотація індексується в:

• Scopus;
• Web of Science;
• Google Scholar;
• CrossRef та інших міжнародних системах.

Особливості стилю англомовної анотації:

1. Складні речення часто сприймаються незрозуміло, тому слід використовувати більш прості, чіткі формулювання.
2. Англійська анотація припускає, що читач з інших країн можливо не знає українського контексту, тому потрібно деталізувати важливі аспекти статті.
3. Слід використовувати міжнародно визнані терміни.

Українська та англійська версії мають однакову структуру, але не перекладаються дослівно одна на одну.

2.3. Структура якісної анотації

Найкращий спосіб зрозуміти, як пишеться анотація до наукової статті, – це накласти її на структуру статті IMRAD (Introduction, Methods, Results, Discussion). Іншою мовою, анотація – це дзеркальне відображення цієї структури в мініатюрі. Кожен розділ повної статті має свій відповідник в анотації, але без деталей та посилань.

Орієнтовна структура ідеальної анотації виглядає так:

1. Вступ. Перші одне–два речення анотації мають пояснити, чому саме ця стаття є важливою для науки чи практики. Яку проблему ви вирішуєте? Чому це актуально саме зараз?
2. Мета. Після встановлення контексту наступне речення має чітко і лаконічно сформулювати мету дослідження.
3. Методи. Тут потрібно описати, як саме проводилося дослідження, які методи, інструменти, матеріали використовувалися для досягнення поставленої мети. Методологічна частина має бути достатньо детальною, щоб можна було оцінити обґрунтованість висновків, але без надмірних деталей.
4. Результати. Цей розділ зазвичай займає найбільший обсяг та є найважливішою частиною в анотації. Він повинен містити конкретні, вимірювані, статистично підтверджені результати. Важливо структурувати результати за логікою, від найважливіших до менш значущих, або у порядку, відповідному до структури статті. Якщо дослідження має кілька ключових результатів, кожен з них має бути представлений окремо. Але у розділі результатів констатуємо, що було виявлено чи виміряно.
5. Висновки. Висновки не повинні просто повторювати результати іншими словами. Вони мають показувати теоретичний чи практичний внесок роботи, пояснювати, чому отримані результати є важливими, як вони співвідносяться з існуючим станом знань у галузі, які нові можливості відкривають.

2.4. Шаблони формулювань

Щоб полегшити процес написання, використовуйте перевірені кліше, які допоможуть зв’язати частини тексту в єдине ціле.

3. Покроковий алгоритм, як написати анотацію до статті

Дотримуйтесь цього алгоритму, щоб створити якісний текст без зайвих зусиль:

1. Завершіть статтю. Ніколи не пишіть анотацію до того, як поставите крапку в основному тексті. Ви не можете підсумувати те, чого ще не існує.
2. Виділіть головне. Пройдіться по кожному розділу своєї статті (Вступ, Методи, Результати, Висновки) і виділіть маркером ключові речення в кожному. Проаналізуйте зразок анотації до наукової статті, опублікованої у журналі, до якого планується подання.
3. Скомпонуйте чернетку. Скопіюйте виділені речення в один файл. Це буде ваш пробний матеріал.
4. Редагуйте. Об’єднайте речення, приберіть повтори, додайте логічні зв’язки у вигляді слів «отже», «однак», «крім того», «таким чином».
5. Перевірте обсяг. Якщо вийшло більше – скорочуйте. Прибирайте вступні слова та менш значущі деталі.
6. Напишіть англійську версію.

4. Приклад анотації до наукової статті

Щоб краще зрозуміти вимоги на практиці, розглянемо конкретний приклад анотації до наукової статті, написаний за правилами IMRAD автором. Він демонструє, як саме потрібно формулювати кожен елемент анотації.

Приклад анотації до наукової статті «Управління ліквідністю комерційних банків в умовах економічної нестабільності»:

5. Типові помилки авторів

Щоб анотація до наукової статті не стала причиною відхилення рукопису, уникайте наступних помилок:

1. Надмірна загальність. Одна з найпоширеніших та найбільш шкідливих помилок – використання загальних, розпливчастих формулювань, які не несуть реальної інформації про дослідження. Фрази «дуже важлива проблема», «актуальне питання сучасності», «широко обговорюється в науковій літературі», «має велике значення для практики» є порожніми та неінформативними. Наукова стаття з анотацією, яка містить загальні фрази без конкретних результатів, має значно менше шансів пройти первинний відбір, ніж робота з чіткою, інформативною анотацією.
2. Невідповідність назві та змісту статті. Розбіжності між тим, що написано в анотації, та тим, що міститься в статті, є серйозною помилкою, яка може призвести до відхилення статті. Анотація не повинна дослівно повторювати зміст статті, але повинна його розкривати. Ця помилка часто виникає, коли анотація пишеться на ранніх етапах роботи над статтею і потім не переглядається після внесення змін в основний текст.
3. Відсутність результатів. Багато анотацій грішать тим, що описують результати в якісних термінах без наведення конкретних цифр. Формулювання «виявлено покращення показників», «отримано позитивні результати», «встановлено статистично значущий зв’язок» іноді є недостатніми для анотації наукової статті.
4. Зловживання абревіатурами. Використання абревіатур без розшифровки та надмірно спеціалізованої термінології без пояснень робить анотацію незрозумілою для широкої наукової спільноти.
5. Копіювання тексту. Не слід вставляти цілі абзаци зі вступу чи висновків статті.

6. Корисні поради для авторів

6.1. Перевірка змісту та структури

Переконайтеся, що анотація містить всі обов’язкові елементи в правильній послідовності:

• контекст та актуальність дослідження чітко встановлені;
• мета дослідження сформульована конкретно та однозначно;
• методологія описана з достатнім рівнем деталізації;
• результати представлені з конкретними кількісними показниками;
• висновки та практичне значення чітко сформульовані.

Перевірте логічність переходів між елементами. Кожне наступне речення має природно випливати з попереднього, створюючи цілісний текст без розривів та стрибків. Оцініть пропорційність розділів: результати зазвичай повинні займати найбільшу частину анотації, тоді як контекст та висновки найменшу.

Перед поданням статті до редакції рекомендується порівняти вашу анотацію з кількома опублікованими роботами у журналі. Конкретний зразок анотації до наукової статті демонструє вимоги видання щодо обсягу, структури та стилю.

6.2. Перевірка інформативності, точності та відповідності

Перегляньте кожне речення з питанням, чи несе воно конкретну інформацію про дослідження. Переконайтеся, що немає загальних фраз. Кожне твердження має бути підкріплене конкретними даними, цифрами, показниками. Перевірте наявність точних кількісних характеристик для всіх ключових результатів. Переконайтеся, що методологія описана достатньо детально для оцінки надійності результатів, але без надмірних технічних деталей.
Порівняйте кожне твердження в анотації з відповідною інформацією в основному тексті статті. Переконайтеся, що всі цифрові показники в анотації точно відповідають даним у тексті, формулювання висновків узгоджені між анотацією та статтею.

6.3. Технічна перевірка

Перевірте відповідність обсягу анотації вимогам журналу, використовуючи функцію підрахунку слів текстового редактора. Перевірте відсутність граматичних та орфографічних помилок, особливо в англійській версії. Переконайтеся, що дотримано наукового стилю викладу без розмовних виразів та емоційно забарвлених формулювань. Перевірте узгодженість часових форм дієслів в анотації.

Багато авторів помилково вважають, що якщо вони написали блискучу статтю, то анотація напишеться сама. Проте, наукова стаття з анотацією часто залишається непомічена, що призводить до втрати потенційної аудиторії та цитувань, якщо до процесу її писання поставитися поверхово.