Юлія Полторацька
Отримавши диплом магістра з практичної психології та соціальної педагогіки, я не знайшла себе в цих професіях. Проте виш виконав своє завдання – мене навчили вчитися. І я продовжую навчатися й досі.
Спробувавши себе у різноманітних професіях (від вожатої в літньому таборі до копірайтерки), я знайшла себе у написанні академічних робіт. І саме в цій царині потрібно постійно навчатися. Бо скільки б знань я не мала, розумію, що ще більше я не знаю (шанобливо передаю вітання античним філософам).
І це не просто гортання сухих академічних сторінок – це опанування та поглиблення нових і нових деталей уже відомого. Це розуміння, куди тяжіє сучасна освіта й наука, це перебувати на вістрі нових відкриттів, це спостерігати за тим, як формується нова україноцентрична наукова думка, це відкриття насильно забутих діячів, вчених, митців. І це безцінно!